Жертовні лікарі

Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.(Біблія, Івана 15:13)

За билинкою впала билинка...
Добровільно пішла під косу.
Похилилась до долу рослинка:
"Я помру, але інших спасу".

До останнього стала в проломі,
До останнього в небо тяглась.
Повна соку і сили - не в мові,
А на ділі у битву влилась.

В дружній армії сестер-билинок, -
Між собою з'єднавшись щільніш, -
На себе взявши хмару пилинок,
Захистити би слабших хутчіш.

"Може й я залишусь - буду жити,
Не повалить зловіща коса.
Та найперше: я буду любити! -
Промовляла з рослинок роса, -

Під моїм більш сильнішим покровом
Твердо знаю: проб'ється життя!"
...Хай все буде за Господа Словом.
У любові ж найбільша краса!..

"І якщо так судилося - сіном
Стати маю у завтрашнім дні.
З мене й з інших рослинок - перина...
Проростайте билинки нові!

Хоч на хвильку ми вкриєм собою,
Зачекайте й скінчиться зима.
Й нехай тішиться небо тобою,
Послідовнице, квітко нова.

Ти цвістимеш. Згадай, що з-під сіна
Ти пророщена, дане життя.
Ми - твоя, хоч далека, родина,
Полягли у любові ім'я.

Полягли, щоб тебе врятувати,
Мавши мудрість пішли у двобій.
Та, на жаль, не змогли устояти.
Впало безліч нас, безліч, мов рій...

Ти живи! Потягнися до неба,
І приємний лиши аромат.
Не спіши вихвалятись, не треба,
До любові готуйсь, до розтрат..."

Більш за тую немає любові,
Хто за друзів себе покладе.
О, любов ця на ділі, не в мові,
Той блаженство по смерті знайде.

...У наш час добровільно теж гинуть
Сотні тих, що рятують людей,
Вдень і ніч у медзаклади линуть,
Своїх власних лишивши дітей.

Хоч хвороба підступно лютує,
Лікарі без утоми в бою.
Хай Господь милосердний почує
Й охорону поставить Свою.

Мов рослини по змаху косою,
Вже чимало "лягло" лікарів.
Помолімося, брате, з тобою,
Щоб Всевишній їх Сам хоронив.

Помолімось! Коса хай тупою
Стане. Хай більш не гине народ!
Ви, живії, моліться зі мною,
Хай почує нас люблячий Бог.

Смерть не ділить на бідних й багатих
Й не питає: ти вчений, простак?
Помолімось за щирих, завзятих
Лікарів. Бо хоч ризик, однак

Ті спішать помогти, захистити,
Від хвороби людей рятувать.
Лиш Господь може горе спинити,
Ти почав вже про ласку взивать?

Поспішімо, щоб стати в проломі
За країну, народ, цілий світ.
Сила є у Христа обороні,
Може Він врятувать людський рід!

Жертовні лікаріПоэзия

Жертовні лікарі
Поэзия