Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю –
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.
Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів –
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час
До основи віків
І вибілює шати багряні.
Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь
Ніжно-зоряну милість.
2003.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Журавлиный клин. - Николай Зимин И дождя живые слезы
Барабанной застучат
Дробью по долинам снова ,
Чтобы снова в новом дне
Небо в цвете васильковом
Заглянуло , друг , к тебе .
Так и в жизни . Боль и горе
Душу , сердце наши рвут .
Но пройдет гроза и вскоре
Боль утихнет . Зарастут
Сердца раны и как птица
Вновь душа твоя летит.
Вновь душа твоя стремится
В небо . В небе хочет жить
С Богом , Богом справедливым
Среди белых облаков ,
Что летят все журавлиным
Клином в даль седых веков...
